Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти

Зразок заяви

Директору КГ 90

 Яну Довгому

         ___________________________________

     (прізвище, ім’я, заявника)

        Контактний телефон:_________________

Заява

Прошу провести розслідування за фактами випадків булінгу (цькування) ______________________________________________________________.

(прізвище, ім’я постраждалого)

Далі в заяві необхідно вказати особу або осіб, які вчинили цькування та описати діяння, які полягають у психологічному, фізичному чи іншому насильстві над особою і носять системний характер.

_________________                                                                   ______________              (дата)                                                                                              ( підпис)

Термін розгляду заяви не має перевищувати 10 днів.

Процедура розгляду заяви:

1. У день отримання заяви директор видає розпорядження про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб.

2. Для прийняття рішення за результатами розслідування директор наказом створює комісію з розгляду випадків булінгу та скликає її засідання (не пізніше,  ніж три робочі дні з дня надходження заяви). До складу комісії можуть входити педагоги, батьки учнів причетних до булінгу та інші зацікавлені особи.

3. Комісія протягом 10 днів проводить розслідування та приймає відповідне рішення:

– якщо Комісія визнає, що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять системний характер, про це повідомляються уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальна превенція) та Служба у справах дітей;

– якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згоден з цим, то він може одразу звертатися до органів Національної поліції України із заявою.

4. Рішення комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з підписами всіх членів комісії.

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування)

та відповідальність осіб причетних до нього

1. Про доведені випадки булінгу згідно рішення комісії директор обов’язково повідомляє органи Національної поліції України та Службу у справах дітей (якщо булінг стосується неповнолітніх).

2. Доведений випадок булінгу тягне штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1700 грн) або громадські роботи від 20 до 40 годин – якщо цькували вперше. І від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи від 40 до 60 годин, якщо дії вчинено повторно або знущалась група осіб. Якщо ці дії вчиняли малолітні або неповнолітні від 14 до 16 років, штраф платять батьки або особи, які їх замінюють (50-100 неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи на від 20 до 40 годин).

3. Якщо керівник освітнього закладу не повідомить про цькування уповноваженим підрозділам органів Нацполіції – його оштрафують на 50-100 неоподатковуваних мінімумів або відправляють на виправні роботи до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

4. Особам, які постраждали від булінгу, стали його свідками, вчинили його, шкільні практичні психологи та соціальний педагог після надходження заяви надають соціальну та психолого-педагогічну допомогу у формі консультацій, бесід, тренінгів.

Відповідальна за профілактичну роботу протидії булінгу(цькуванню) заступник директора з виховної роботи

Кулаженко О.А. (тел. школи 0971025659 з 8.00 до 16.00)

Відеоролик "Stop Sexting"

 

Ролик викладено з метою інформування школярів щодо загроз, які можуть їх спіткати при спілкуванні в Інтернет

 

 

 

 

Головне про булінг

Рекомендації підліткам щодо уникнення булінгу

Уникай агресора та перебувай у товаристві друзів. Не заходь у туалет, якщо булер знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатися наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у коридорах або перерві – скрізь, де можна зустріти булера, по дорозі додому, у транспорті. Запропонуй теж саме своєму другу.

Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й домагається булер. Це дає йому змогу відчувати себе сильнішим. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає значної кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч агресору. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприкла, рахувати до десяти, записувати свій гнів на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчити незмінний вираз обличчя, поки ти не позбудешся небезпеки.

Дій хоробро, іди та ігноруй агресора. Твердо і чітко скажи йому, щоб він припинив, а потімрозвернутися і піти. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи булера, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою він, мабуть, стомиться діставати тебе.

Усунь правокаційні чинники. Якщо булер вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою, кажи, що батьки не дають тобі грошей. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, айфон, планшет – не бери його на уроки.

Розкажи дорослим про знущання. Викладачі, психолог, соціальний педагог, класний керівник, директор, батьки допоможуть припинити знущання, а в разі їх систематичного характеру – звернуться до компетентних органів захисту прав дитини.

Поговори з кимось, кому ти довіряєш: із працівниками училища, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради та виправити ситуацію, також це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.

Шість кроків, які можна зробити вже сьогодні

1. Навчайте схвалювати. Навчити дітей терпимості - не надто хороша мета. Хто хоче, щоб його терпіли? Кожна людина потребує схвалення.

2. Мисліть сучасно. Старі методи - карати дітей, які цькують однолітків, уже в минулому. Значно дієвіше пояснювати учням, які трагічні наслідки може мати булінг. Зараз, на жаль, чимало повідомлень про дітей, які через цькування наклали на себе руки - просто доносьте до відома учнів цю інформацію. Хіба хоче хтось із них у буквальному розумінні вбити навіть не надто приємного однокласника?

3. Уведіть співчуття до розкладу. Покарання винного і запобігання контакту між «задиракою» та «жертвою» - заходи епізодичні, а тому не надто дієві. Значно корисніше використовувати сучасні ефективні виховні форми роботи, метою яких є формування в учнів моральних якостей, емпатії, толерантності.

4. Уникайте ярликів. У жодному разі не чіпляйте на дітей «негативні ярлики». Якщо дитину вперто називати «бешкетником», їй не залишиться нічого, окрім бешкетувати на знак протесту. Говоріть лише про дії учня, але при цьому не оцінюйте його особисто.

5. Залучайте суспільство. Учні повинні дізнатися, що цькування - це неприйнятно. А щоб повірити в це, вони повинні це почути від багатьох людей. Слід запрошувати гостей, бажано авторитетних серед молоді, можливо, навіть місцевих знаменитостей, для проведення бесід про булінг і його неприйнятність у престижних колах суспільства. Також слід створювати у дітей враження, що життя за межами школи приємне та безпечне, а не залякувати їх розповідями про те, які жахи чекають на них після закінчення школи, адже ці розповіді налаштовують на те, що невдовзі доведеться боротися за власне життя з цілим світом, і змушують заздалегідь «гострити кігті» об однокласників.

6. Розвивайте творчі здібності. Підійдіть до цього питання творчо. Відомо, що творчість чудово сприймають діти, а творча робота допомагає їм значно краще засвоїти те, що намагаються донести викладачі. Пов’яжіть творчість із виховною роботою. Разом із учнями напишіть сценарій та організуйте виставу, присвячену темі цькування, або ж влаштуйте виставку малюнків на цю тему.

Технологія реагування викладачів на виявлені або встановлені факти булінгу

• під час встановлення факту або в разі підозри на наявність булінгу, батьки або викладачі повідомляють про це адміністрації освітнього закладу;

• адміністрація спільно з психологічною службою школи невідкладно реагує на подані факти;

• безпосередня робота классного керівника, практичного психолога та соціального педагога з булерами та жертвами;

• бесіда з підлітками групи  щодо з'ясування проявів булінгу;

• бесіда окремо з булерами та окремо з жертвами третирування;

• бесіда окремо з батьками булерів та окремо з батьками жертв булінгу щодо ситуації, що склалася та визначення шляхів її подолання;

• відпрацювання навичок поведінки жертв та виведення їх зі стану жертви.

Пам'ятка для жертв булінгу

Не протиставляй собе колективу. Намагайся бути доброзичливою людиною, навіть з агресивно налаштованими до тебе членами колективу.

Не принижуй інших: не обзивайся, не бийся, не погрожуй.

Захищайся: твердо, не переходячи в атаку, не дозволяй принижувати себе, показуй, що можеш постояти за себе.

Наберися терпіння: те, що відбулося, не триватиме довго.

Розбирайся в причинах, але не займайся самознищенням, не звинувачуй себе ні в чому.

Говори впевнено, але тактовно, коли розмовляєш із булером,  стій прямо, поводься спокійно, не бійся, не кричи й тим більше не провокуй бійку.

Кажи «НІ» й не почувайся винним.

Шукай підтримки в працівників школи, друзів, батьків. Вони допоможуть тобі вистояти.

Не мовчи! Розповідай про знущання та насильство над собою. Це допоможе швидше припинити протиправні дії.

Звертайся до компетентних органів, що мають захищати твої права, отримуй інформацію щодо власного захисту. 

П’ять міфів про булінг

Стан речей не покращиться, доки ми продовжуватимемо плутати знущання з виховними методами, що підуть дитині лише на користь. У цьому контексті, говорячи саме про підлітків, розглянемо міфи про цькування, в які всі ще вірять у системі освіти.

Перший міф. Підлітки - це майже дорослі, і цькування загартовує їхній характер Підлітки схожі на дорослих лише фізично, а от щодо головного мозку - все навпаки. Мозок підлітка перебуває на стадії активного розвитку, що робить його так само слабким і уразливим, як мозок новонародженої дитини. Ризик розвитку психічного розладу внаслідок такої грубої поведінки у дворічного малюка та підлітка однаково високий, бо їхній мозок функціонує однаково.

Другий міф. Цькування - це прояв любові, що робить дітей сильнішими. Насправді залякування спричиняє стресову реакцію, під час якої в мозку вивільняється кортизол. А цей гормон безпосередньо пов’язаний із депресією, психічним захворюванням, що також набуває масштабів епідемії серед підлітків. Булінг може залишити слід назавжди, адже він впливає на гормони, руйнує зв’язки між клітинами мозку та перешкоджає утворенню нових нейронів. Жодне з цих явищ не зробить дитину сильнішою, розумнішою, не сприятиме розвитку спортивних чи художніх талантів. Єдиним наслідком буде постійне погіршення стану мозку.

Третій міф. Емоційне насильство не таке серйозне, як фізичне або сексуальне Цькування залишає справжні «неврологічні рубці» на мозку, які можна побачити за допомогою томографії. І науковці були просто вражені тим, наскільки ці зміни в мозку схожі на зміни в мозку дітей, які стали жертвами фізичного чи сексуального насильства в ранньому дитинстві. Тож батькам, які вважають, що викладачі просто зобов’язані кричати, лаятися, зачіпати за живе, ігнорувати та постійно засуджувати вихованців, - бо все це нібито мотивує дітей - варто пам’ятати, що підтримувати такого викладача - все одно, що підтримувати маніяка-ґвалтівника.

Четвертий міф. Булінг - невід’ємний етап дорослішання Очевидно те, що позитивне, сприятливе середовище дозволяє підліткам розкриватися і бути щасливими, а «токсичне» середовище змушує їх страждати, сильно та постійно. Цькування не закінчується із закінченням училища. Зміни у мозку є довготривалими, а емоційні шрами можуть залишитись на все життя. Тож учені стверджують, що вкрай важливо якнайшвидше зупиняти будь-які спроби цькування, де б вони не виникали - бо наслідки катастрофічно швидко стають невідворотними.

П’ятий міф. Студенти та спортсмени здатні реалізовувати увесь свій потенціал лише за умов цькування. Клітини мозку, сформовані в дитинстві, працюють і в підлітковому віці, утворюють нові з’єднання, а невикористані - поступово відмирають. Отже, підлітковий вік є вирішальним для формування або руйнування інтелекту людини. Саме тому потрапляння кортизолу в мозок під час цькування є настільки руйнівним: він пошкоджує мозкові структури, які впливають на здатність навчатися, пам’ять, концентрацію і прийняття рішень. Таким чином, режим цькування, запроваджений викладачем або тренером, ніколи не дозволить дітям реалізувати свій потенціал повністю. Навпаки, він завдасть їм серйозної та тривалої шкоди.